- випромінювання
- [виепроум’і/н'уван':а]
-н':а
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
випромінювання — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
випромінювання — я, с. 1) Дія за знач. випромінювати. 2) Те, що випромінене; теплова, електромагнітна та інша енергія. •• Високочасто/тне випромі/нювання електромагнітне випромінювання з частотою від 3 до 300 МГц. Електромагні/тне випромі/нювання електромагнітні… … Український тлумачний словник
альфа-випромінювання — я, с. Вид випромінювання радіоактивних ядер, що є потоком альфа частинок … Український тлумачний словник
гамма-випромінювання — я, с. Короткохвильове електромагнітне випромінювання … Український тлумачний словник
альфа-, бета- і гамма- випромінювання — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
гамма-випромінювання — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
випромінення землі — излучение Земли eradiation of Earth, emanation of Earth *Erdeausstrahlung, Erdestrahlung промениста енергія, випромінювана планетою у навколишній простір. Розрізняють випромінення земної поверхні й Землі як планети (разом з атмосферою).… … Гірничий енциклопедичний словник
випромінювач — а, ч. Джерело будь якого випромінювання … Український тлумачний словник
бета-випромінювання — я, с., фіз. Потік бета частинок, які випускаються атомними ядрами під час їх розпаду … Український тлумачний словник
опромінювання — я, с. 1) Дія за знач. опромінювати. 2) Вплив на людину іонізаційного випромінювання. Сонячне опромінювання. Опромінювання гамма променями. •• Меди/чне опромі/нювання опромінювання людей, отримане ними в процесі медичного обстеження або лікування … Український тлумачний словник